Напередодні Дня місцевого самоврядування виїзна редакція «Нового дня» зустрілася з мешканцями села Великі Копані, що в Цюрупинському районі
Заспівувачем позитивних змін односельці називають сільського голову Валентину КОСТЕНКО. Саме завдяки їй сільська громада повірила у свої сили, подолала інертність, відкрила для себе широкі можливості співпраці та партнерства з бізнесом і соціальними інвесторами.
Соціальна активність жителів села проявилася і під час зустрічі з представниками «Нового дня», які прибули у Великі Копані разом з начальником управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Світланою ТКАЧЕНКО; начальником відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства райдержадміністрації Володимиром ДЬЯЧЕНКОМ; заступником начальника відділу Держземагентства в районі Максимом САГАЙДАКОМ.
— Сьогодні до нас завітали представники газети «Новий день». Зокрема, головний редактор Анатолій Жупина, — розпочала зустріч Валентина КОСТЕНКО. — Усі ви його добре знаєте, адже ім’я цієї людини не перший рік постійно бачите на шпальтах тижневика. І нам дуже приємно, що головний редактор знайшов час, щоб приїхати до нас. Тим паче, що в нашому селі майже кожна сім’я передплачує або купує «Новий день» у поштарів. Серед сьогоднішніх гостей ми знову раді бачити і співробітника газети Анатолія Яїцького, котрий у нас буває часто і всі дні села без нього не проходять.
Разом із представниками «Нового дня» до нас завітали й представники наших районних служб. Під час зустрічі ми зможемо одержати відповіді на запитання, що стосуються земельного законодавства, будівництва, а також пенсійних виплат.
Ви можете ставити в ході зустрічі й інші запитання, а представники нашої газети, до речі, дуже популярної на Херсонщині, обов’язково дадуть на них відповіді на сторінках тижневика.
Анатолій ЖУПИНА:
— Такі зустрічі стали традиційними. Журналісти «Нового дня» виїжджають в різні райони області на зустрічі зі своїми читачами. Завдання ставимо перед собою одне: безпосередньо поспілкуватися з людьми, ближче познайомитися з їхнім життям-буттям, радощами та проблемами.
Ми запрошуємо з собою і провідних спеціалістів як з обласного центру, так і з районів, щоб люди могли одержати корисну для себе інформацію, консультацію, як-то кажуть з перших вуст. Найчастіше нам у цьому допомагають спеціалісти Пенсійного фонду України, управлінь праці та соціального захисту населення, Державного агентства земельних ресурсів України. Як свідчить практика, такі спільні візити себе виправдовують.
Ось і цього разу ми постараємося надати можливість кожному учаснику зустрічі одержати кваліфіковані, а головне — оперативні відповіді на різні питання.
Зінаїда РЯБОВА,
вчителька-пенсіонерка:
— Нам видають за пільговою ціною одну тонну вугілля і мають видавати по балону газу на рік. Безкоштовно. Щоразу добиваюся цього лише з боєм. Торік довелося писати листа Юрію Бойку, в Міністерство вугільної промисловості. Надійшла відповідь: вам повинні давати на рік тонну вугілля і балон газу безкоштовно. Я звернулася з цим до херсонського «білого дому». Там почали заперечувати: мовляв, не маєте права на це.
Цього року нам виплачували не за тонну, а менше. Казали, що Київ не дає грошей. Я написала на адресу Адміністрації Президента. Протягом п’яти днів надійшло повідомлення, й гроші відразу ж знайшлися — Київ дав. От я їм говорила в «білому домі»: ви тут сидите з курячими мізками і навіть вірну відповідь мені не можете дати. Цього року нам видали і балон газу безплатно. Я вже 17 років на пенсії і хочу запитати: а куди ж мої 16 балонів поділися, що повинні нам були давати раніше?
Віра ЧЕРКАШИНА,
пенсіонерка, екс-секретар
виконкому сільської ради:
— Як люди кажуть? Хто чим хворіє, те й лікує. Ось і я теж хочу «пролікуватися». У мене запитання: чому я, людина, яка має 10 років стажу роботи в органі місцевого самоврядування в радянський час, не вважаюся держслужбовцем і не одержую відповідну пенсію? Це дискримінація. Так, я працювала за СРСР, але ж жила й живу в Україні!
І ще така проблема: безкоштовна приватизація лише 25 соток землі. Як можна з такими нормами жити в селі, де у кожного — мінімум 40 соток? З них 25 я приватизую, а з рештою що робитиму? Грошей на викуп землі у мене немає.
провести з людьми ось такі круглі столи…
Запитання з залу:
— Як присвоїти кадастровий номер на присадибну земельну ділянку? Скільки це коштуватиме і скільки займе часу?
Максим САГАЙДАК:
— Основну суму доведеться сплатити землевпорядній організації, що проводитиме відповідні вимірювання. Орієнтовна ціна виготовлення технічної документації близько тисячі гривень. Термін виконання — за договором.
Репліка з залу:
— Душа болить за знищення навколишнього середовища. На вулиці Робочій сьогодні взагалі вітри виють. Через те, що вирубують дерева. Чому так сталося, що ліс беруть в оренду? Наші діди-прадіди його вирощували, а тепер їхні онуки навіть до лісу не можуть підійти? Водойма в оренді! Раніше люди там відпочивали. Тепер написано: «Приватна територія, вхід заборонений!». Дожилися…
Куди дивляться наші провідні спеціалісти-аграрії? Ви дивіться, що робиться: у нас з’явилися нові шкідники! Отрутохімікати використовуються одні й ті ж, лише під різними назвами. Шкідники до них звикають, а в результаті — гинуть сади. Коли таке було, щоб манілія (плодова гниль) нищила все дерево? Не тільки квіточки, а все дерево!
А що робиться з грунтами? У нас же вони піщані, вся ця отрута проникає глибоко до водоносних горизонтів. Підземні води з нітратами! А щоб перевірити якість питної води, треба лабораторії сплатити за аналіз 360 гривень! Необхідно висвітлювати ці проблеми, бити на сполох.
Анатолій ЖУПИНА:
— У вашому селі тепер буде свій народний депутат Верховної Ради — Федір Негой. Ось тепер перед ним треба ставити проблемні питання. Він зможе взяти на себе ініціативу внести зміни до того чи іншого закону.
Репліка з залу:
— Чи можна узаконити свої господарські будівлі — гараж, сарай, які вже побудовані, та отримати на це дозвіл після нового року?
Володимир ДЬЯЧЕНКО:
— А земля у вас приватизована?
— Ні.
— Самовільне будівництво до 1992 року через рішення виконкому БТІ оформлюють, все інше — в судовому порядку. Для приватизації ви повинні оформити все майно на себе — через суд. З рішенням суду звертайтеся до сільради з заявою на приватизацію земельної ділянки. Тільки так.
А «Новий день» дуже люблю, і передплачую газету ще з комсомольських часів. І дуже добре робить редакція, що надсилає до наших домівок «Адвоката». Спасибі за це!
Марія ЛОБОДА,
вчителька-пенсіонерка:
— Скажіть, будь ласка, що це у нас з пенсіонерами робиться в Україні? Ті, хто пішов на пенсію у 1995—1997 роках, уже отримують майже соціальну пенсію. Маючи 40 років стажу, одержуєш пенсію трохи більшу від соціальної допомоги. Значить, соціальні пенсії весь час підвищують, а трудові?
Є у нас чимало людей, котрі кажуть: не робила і не робитиму! І тепер вони одержують соціальну пенсію, яка за розміром така ж, як і моя трудова — за 40 років безперервної праці!
Світлана ТКАЧЕНКО:
— Це біль усіх нас. На жаль, пенсії в нашому районі дійсно невеликі. Як і середня зарплата по Цюрупинському району — 1700 гривень, середня пенсія — 1100 гривень. Але соціальна пенсія завжди буде меншою. І з часом людина все одно одержуватиме те, що заробила.
Сьогодні наш район забезпечує тільки 30% власних надходжень до Пенсійного фонду. Ми збираємо лише 6—7 мільйонів, а щомісяця потрібно 22 мілн. гривень, щоб забезпечити виплати всім пенсіонерам району. Проте ці гроші виплачуються щомісяця і своєчасно. Ось у вашому селі 4 тисячі працездатного населення. Скільки з них працюють? Мені говорять, що 360 чоловік. Ось вони сплачують податки, що спрямовуються на лікарні, школи, пенсії. Решта самозайнятих односельців не сплачують ні копійки, однак з часом звернуться по оформлення пенсії…
Репліка з залу:
— Чому податкова не викриває тих, хто працює, не сплачуючи податки?
— Будь ласка, повідомляйте про це, якщо маєте такі факти.
— Ай-яй-яй… Податкова служба працює погано! Фермери та інші сільгоспвиробники звітують про збитковість, а насправді очікують на продаж землі. Ми не сприймаємо такі зміни, пишіть про це у газеті!
Голос із залу:
— Чи перевіряє хто-небудь, як працюють фермери? В якому стані перебувають їхні землі? Подавали їм землю, а вони нею не займаються. Там ростуть лише бур’яни. Як вони звітують про це? Очікують, коли можна буде цю землю продати… Але ж чому нам, селянам, можна мати лише по два гектари землі для ведення особистого підсобного господарства, а їм — скільки заманеться? Для нас навіть тих двох гектарів немає. А у фермерів земля «гуляє». Чи є такий закон, що дозволяє у них землю забрати?
Максим САГАЙДАК:
— Земельна інспекція у складі Головного управління Держкомзему припинила своє існування з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель». Новий документ уточнює повноваження Державної інспекції сільського господарства України та її територіальних органів, на яких покладено функції здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності. Раніше ці завдання виконувала Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель, яка ліквідована згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2010 року, а отже, ліквідовано й управління Держземінспекції при Головному управлінні Держкомзему.
Вирішувати питання здійснення контролю за використанням та охороною земель, дотримання норм земельного законодавства, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення тепер мають право лише інспектори Держсільгоспінспекції.
Нічого не заважає сільраді скласти списки фермерів, у яких земля «гуляє», та передати їх до обласної інспекції для перевірки.
Репліки з залу:
— Чому ж це так: нікого не цікавить, як землі використовуються? В районі навіть представника немає!
— Якщо цим горе-фермерам надала землю райдержадміністрація, то, мабуть, вона й повинна контролювати використання землі? А на тих землях такі бур’яни, що страшно ходити! Для чого це робиться? Чому не враховують думку сільської ради при виділенні землі тим чи іншим людям, адже більшість цих орендарів, їхнє ставлення до землі, добре відомі мешканцям села.
Максим САГАЙДАК:
— З нового року розпоряджатися землями сільгосппризначення буде вже не райдержадміністрація, а відділ земельних ресурсів.
Що стосується «зайвих» соток землі на деяких подвір’ях, то можу сказати таке: 38—39 статтями Земельного кодексу України передбачено, що в межах населених пунктів земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку надаються у селах в розмірі 25 соток, у селищах міського типу — 15 соток, у містах — 10. Іншу площу можна оформити в оренду. Ціну оренди визначатиме сільська рада.
Використання земельних ділянок повинно також здійснюватися відповідно до вимог генерального плану населеного пункту.
Репліка з залу:
— Але ж наші ділянки площею по 40 соток є в генеральному плані, тому що надавалися в той час, коли люди працювали в радгоспі. Там ціла вулиця таких дворів. У нас є ділянки і по 60 соток, передбачені старим генеральним планом.
Хіба може пенсіонер сплачувати за оренду ділянки, якою користується майже все життя, 1300 гривень щороку? Хто ж від цього виграє? Держава буде в програшу, адже літня людина не платитиме за оренду «зайвих» соток, а просто мовчки користуватиметься ними.
Складається враження, що наші депутати у Верховній Раді не знають життя. Варто було б перед прийняттям нового Земельного кодексу
— Свого часу сільська рада надавала землю під будівництво. Видавався й будівельний паспорт. Люди за цим будівельним паспортом побудували будинки. Тепер виходить, що треба було цю землю приватизувати. Але ж паспорт забудовника видавався! Оформлення через суд — дуже дороге! Одна сім’я вже сплатила за це задоволення понад 16 тисяч гривень!
Усе село сьогодні страждає через те, що немає нового генплану. Кошти вкладені, зроблена велика робота, а результату — ніякого, адже частина присадибних ділянок розташована на землях ПАТ «Фрунзе», яке свого часу передало їх селу для будівництва. Виходить, щоб ці нові вулиці були в селі, треба переробити старий генеральний план на новий. І ми замовили цей новий генплан. Зайшли у глухий кут. Землі, що перебувають за межами населеного пункту, належать сільській раді, але розпоряджається ними тільки райдержадміністрація. І коли вона надавала ці землі навколо нашого села в оренду ПАТ «Фрунзе», то віддала їх без топографічної зйомки, за старими межами. Виявилося, що у нас дуже багато крайніх вулиць села потрапили «в оренду» ПАТ «Фрунзе». Люди живуть на цих вулицях, сплачують земельний податок, але ще й за ці площі розплачується ПАТ «Фрунзе» — подвійна плата! Ми звернулися до райдержадміністрації, звідти нас скерували до ПАТ «Фрунзе», щоб вони відмовилися від цих земель. Ми звернулися, але відповіді так і не отримали. Говорять: немає грошей на виготовлення технічної документації.
Але ж хіба ми повинні вирішувати це питання? Не сільська рада надавала ці землі в оренду! Якщо нам ніхто не допоможе, звертатимемося до суду, щоб скасував договір оренди. Інакше нам ці землі не повернути.
І ще у мене велике прохання до «Нового дня». Допоможіть нам вирішити глобальну проблему. Наше село негазифіковане. Всі користуються скрапленим газом. Газ нам возять за списками. Коли в селі 2,5 тисячі дворів, чого люди повинні йти до сільської ради й записуватися для того, щоб їм привезли цей газ? Протяжність вулиць нашого населеного пункту — 120 кілометрів. Старенька бабуся має прийти з краю села до сільради, щоб записатися на газ… Газ везуть протягом тижня. Не дай Боже, не буде цієї бабусі вдома, все — вона вибуває з черги!
Ми сидимо по півдня і формуємо ці списки, щоб було компактніше, бо якщо споживачі будуть далеко один від одного, газконтора не хоче ще й везти! А вчора нам зателефонували звідти і сказали: з сьогоднішнього дня будемо возити тільки один балон у сім’ю на три місяці! Але ж для кожної сім’ї треба на місяць, як мінімум, один балон!
Зустріч газетярів з жителями Великих Копанів вийшла цікавою і обопільно корисною. Порушені проблеми, безумовно, знайдуть своє висвітлення на сторінках «Нового дня».
Анатолій ЯЇЦЬКИЙ. “Новий День”
Большие Копани 2023